«Автопортрет у фіолетовій кімнаті». 1920-ті рр.
Полотно, олія, 46×35 см.
Збірка Дніпровського художнього музею
Михайло Сапожников не вів щоденника, не залишив мемуарів. До наших часів зберіглася тільки одна програмна стаття художника — «Про символічну творчість у мистецтві».
Саме з ідеями й естетикою символізму — важливою філософською та мистецькою складовою світової та української культури кінця XIX — початку ХХ століття — пов’язана визначна частина творчого доробку художника.
Імператорська академія мистецтв. Копія Свідоцтва 2 розряду №1307 від 10.05.1895 видане Михайлу Івановичу Сапожникову на право викладати малювання у середніх навчальних закладах.
Центральний державний історичний архів СРСР.
Академія мистецтв. Ф. 789. Оп. 11. 1890 р. Спр. 178. Арк. 52.
За підсумками навчання отримав свідоцтво другого розряду, яке давало право викладати малювання й чистописання в середніх навчальних закладах
Одразу після закінчення фахового мистецького закладу в 1895 році Михайло Сапожников отримав призначення до міста Павлоград (сучасна Дніпропетровська область). Тут розпочався відлік творчої і педагогічної діяльності художника. Він викладав у місцевій жіночій гімназії, а у вільний від учителювання час займався живописом, багато працював на етюдах, фіксуючи павлоградські околиці, вулиці й будинки провінційного міста, місцеву річку Вовчу.
1908 року Михайло Сапожников переїхав до Катеринослава, де жив і працював до 1937 року. Художник одразу включився в бурхливе культурне життя губернського міста.
Митець займався просвітницькою і педагогічною діяльністю, постійно брав участь як експонент у місцевих художніх виставках, як член художньої комісії Катеринославського наукового товариства викладав на художніх курсах, виступав одним з ініціаторів створення й відкриття навесні 1914 року художнього музею, тому має повне право вважатися одним із фундаторів закладу.
Не лише громадська активність, а й творчі практики митця були тісно пов’язані з подальшою діяльністю художнього музею в Катеринославі, особливо на початкових етапах функціонування мистецької установи. Зауважимо, що першою музейною експозицією, яка репрезентувала місцевий мистецький осередок, стала саме масштабна персональна виставка Михайла Сапожникова 1926 року.
Наразі саме Дніпровський художній музей володіє найбільшою з відомих колекцій робіт Михайла Сапожникова, що складається з понад 270 творів живопису й графіки.
Музейна колекція робіт Михайла Сапожникова надає доволі цілісне уявлення про його мистецькі уподобання й пошуки, адже за часом збірка охоплю більш ніж чотири десятиліття творчого шляху художника (1890-ті — 1930-ті рр.).
Особливий інтерес викликають роботи символістського спрямування, що об’єднані у дві серії по дванадцять картин: Серія №1 «Досвітні видіння» (створена до 1917 р.) та Серія №2 (створена до 1926 р.). Хоч символістський напрям в образотворчому мистецтві не слід обмежувати певним художнім стилем, все ж таки слід зазначити, що роботи двох серій стилістично тяжіють до мистецтва модерну.
та Серія №2 (створена до 1926 р.). Хоч символістський напрям в образотворчому мистецтві не слід обмежувати певним художнім стилем, все ж таки слід зазначити, що роботи двох серій стилістично тяжіють до мистецтва модерну.
Світ символістського живопису Михайла Сапожникова сповнений загадок і нерозкритих таємниць. У картинах серій, що були створені під враженням від революційних подій, Першої світової війни та Визвольних змагань в Україні, митець у художніх образах-символах прагне віддзеркалити як «одвічні» риторичні теми, так і цілком злободенні явища свого часу. Конкретні образи, події, усю історію людства автор розглядає в площині глобальній. Митець художньо осмислює вічні категорії добра і зла, світла і мороку, правди і кривди, розмірковує про життя і смерть, вічність і тлінність.

